Однорангова комп'ютерна мережа
ЇЇ переваги та недоліки
У такій мережі немає єдиного центру керування взаємодією робочих станцій та єдиного пристрою для збереження даних. Мережну ОС розподілено між усіма робочими станціями. Кожна станція мережі може виконувати функції як клієнта, так і сервера. Вона може обслуговувати запити від інших робочих станцій і спрямовувати свої запити на обслуговування в мережу. Користувачеві мережі можуть, бути доступні всі пристрої, підключені до інших станцій (диски, принтери).
Достоїнства однорангової комп'ютерної мережі — низька вартість і висока надійність.
Недоліками її є:
- залежність ефективності роботи від кількості станцій;
- складність керування мережею;
- складність забезпечення захисту інформації;
- труднощі обновлення і зміни програмного забезпечення станцій.
Найпопулярнішими є однорангові комп'ютерні мережі на основі мережних ОС LANtastic, NetWare Lite, Windows 98.
Комп'ютерна мережа з виділеним сервером.
ЇЇ переваги та недоліки
У такій мережі один із комп'ютерів виконує функції збереження даних, призначених для використання всіма робочими станціями, керування взаємодією між робочими станціями і деякі сервісні функції. Виділений сервер називають сервером мережі. Взаємодія робочих станцій здійснюється через сервер.
Достоїнства комп'ютерної мережі з виділеним сервером:
• надійна система захисту інформації;
• висока швидкодія;
• відсутність обмежень на кількість робочих станцій;
• простота керування та адміністрування порівняно з одноранговими мережами.
Недоліками такої мережі є:
• висока вартість через виділення одного комп'ютера під сервер;
• залежність швидкодії та надійності від сервера;
• менша гнучкість порівняно з одноранговою мережею.
Найвідомішими ОС для мереж з виділеним сервером є LAN Server, Windows NT Server, NetWare, Unix, Linux.
Переваги роботи в локальній комп'ютерній
мережі
Основною перевагою роботи в такій мережі є використання в розрахованому на багато користувачів режимі її спільних ресурсів: дисків, принтерів, модемів, програм і даних, що зберігаються на загальнодоступних дисках, а також можливість передавати інформацію з одного комп'ютера на інший. Основні переваги роботи в локальній комп'ютерній мережі з файловим сервером такі:
1. Можливість збереження даних персонального і спільного користування на дисках файлового сервера. Завдяки цьому забезпечуються: одночасна робота кількох користувачів з даними спільного користування (перегляд і читання текстів, електронних таблиць і баз даних); багатоаспектний захист даних на рівні каталогів і файлів засобами NetWare; створення й обновлення спільних даних мережними прикладними програмними засобами, такими як Excel, Access. При цьому обмеження на доступ, що встановлюються у прикладній програмі, діють у рамках обмежень, установлених мережною ОС.
2. Можливість постійного збереження програмних засобів, необхідних багатьом користувачам, в єдиному екземплярі на дисках файлового сервера. Зазначимо, що таке збереження програмних засобів не порушує звичних для користувача способів роботи. До програмних засобів, потрібних багатьом користувачам, належать передусім прикладні програми загального призначення, такі як текстові та графічні редактори, електронні таблиці, СУБД і т. д. Завдяки вказаній можливості досягаються: раціональне використання зовнішньої пам'яті через звільнення локальних дисків робочих станцій від збереження програмних засобів; забезпечення надійного збереження програмних продуктів засобами захисту мережної ОС; спрощення підтримки програмних продуктів у робочому стані та їх обновлення, оскільки вони зберігаються в одному екземплярі на файловому сервері.
3. Обмін інформацією між усіма користувачами комп'ютерами мережі. При цьому забезпечуються діалог між ними, а також можливість організації роботи електронної пошти.
4. Одночасне використання всіма користувачами мережних принтерів (одного або кількох). При цьому забезпечуються: доступність мережного принтера будь-якому користувачу; можливість використання потужного та якісного принтера при його захищеності від некваліфікованого поводження; друкування як із програмних засобів, що підтримують мережний друк, так і з тих, які не підтримують його.
5. Можливість, використання мережного середовища для методичного вдосконалення навчального процесу завдяки застосуванню спеціальних програм обміну інформацією між комп'ютерами студентів і комп'ютером викладача. Тим самим можна здійснити: демонстрацію на комп'ютерах студентів роботи, що виконується на комп'ютері викладача; контроль за виконанням робіт студентами відображенням екранів їхніх комп'ютерів на моніторі комп'ютера викладача.
6. Забезпечення доступу користувача з будь-якого комп'ютера локальної мережі до ресурсів глобальних комп'ютерних мереж при наявності єдиного комунікаційного вузла глобальної мережі.
Мережні операційні системи
Нині поширеними є такі 32-розрядні мережні ОС:
NetWare 4.1 фірми Novell, Windows NT Server 4.0/5.0 фірми Microsoft, Vines 6.0 фірми Banyan, OS/2 Warp Advanced Server фірми IBM, а також ОС сім'ї UNIX. Windows 98 не є спеціалізованою мережною ОС, хоча має підтримку всіх основних мережних функцій для однорангової комп'ютерної мережі.
Оцінити мережну ОС можна за її відповідністю основним вимогам до мережного середовища, тобто можливості:
- спільного використання файлів і принтерів при високій продуктивності системи;
- ефективного виконання прикладних програм, орієнтованих на архітектуру «клієнт - сервер», у тому числі прикладних програм виробників;
- працювати на різних платформах і з різним мережевим обладнанням;
- забезпечити інтеграцію з Internet — підтримку протоколу TCP/IP, протоколу динамічної настройки (Dynamic Host Configuration Protocol — DHCP), програмного забезпечення Web-сервера;
- дистанційного доступу до мережі;
- організації внутрішньої електронної пошти, групових дискусій;
- доступу до ресурсів у територіально розкиданих, багатосерверних мережах за допомогою служб каталогів та імен.
Жодна з названих мережних ОС не може задовольнити всі вимоги користувача повністю. Для цього доцільно об'єднувати мережні ОС різних виробників. Тому у більшості мереж використовують кілька мережних ОС. Для досягнення універсальності та продуктивності часто спільно застосовують ОС NetWare і Windows NT Server. При цьому ОС NetWare використовують для роботи з файлами й обслуговування друку, оскільки вона забезпечує ширші можливості та універсальність цих служб, а ОС Windows NT — для обміну повідомленнями і роботи серверів додатків (таких, як СУБД) на різних платформах.
Усі названі ОС мають добротні клієнтські засоби для роботи з файлами і друком. Багато виробників випускають програмне забезпечення клієнта, здатне працювати з різнотипними серверами. Так, ОС Windows 98 включає універсального клієнта, здатного працювати з серверами не тільки перерахованих мережних ОС, причому користувач може і не знати, до послуг якого сервера він звертається.
Використання вбудованих мережних засобів
Windows
Для одержання користувачем доступу до ресурсів мережі та керування ними на робочій станції необхідно мати клієнтське програмне забезпечення, до якого належать утиліти самої мережної ОС. Його можуть постачати сторонні фірми. Іноді вони є складовою частиною іншої програмної системи. Для виконання робіт адміністратора, оператора і користувача до складу мережних ОС входить велика кількість обслуговуючих програм-утилітів, які виконуються на робочій станції. Windows має вбудовані засоби, достатні для задоволення більшості призначених для користувача потреб.
У Windows для мереж NetWare та Microsoft Windows NT, в яких використовуються протоколи NetBEUI, IPX/SPX або TCP/IP і драйвери NDIS або ODI, є вбудована підтримка мережного клієнта, протоколу та драйвера. Вбудована підтримка роботи в мережі проста в установленні, а також настроюванні, забезпечує надійність і швидкість роботи мережі. Вже під час установлення Windows автоматично визначає тип мережної плати, що є в комп'ютері, тип мережі і відповідно конфігурує параметри мережного середовища комп'ютера.
Відразу після завантаження Windows мережний клієнт пропонує вікно, через яке користувач реєструється в мережі, вказавши свої мережеве ім'я та пароль. Як правило, пароль збігається з паролем Windows.
Крім клієнтів для мереж NetWare та Microsoft Windows NT, які забезпечують підключення до відповідних серверів і доступ до їхніх ресурсів, у Windows може бути встановлена власна мережна служба, що реалізує принцип роботи однорангової локальної комп'ютерної мережі (Microsoft Network). При цьому користувач може керувати доступом до файлів і принтерів кожного комп'ютера мережі, забезпечуючи як спільне, так і індивідуальне використання ресурсів будь-якого з комп'ютерів мережі Windows. Керування настроюванням мережі здійснюється в діалоговому вікні «Свойства сети», яке з'являється на екрані після клацання лівою клавішею миші на піктограмі «Сеть» панелі керування.
Комп'ютери, між якими найчастіше здійснюється обмін даними, об'єднують в робочі групи. Кожному комп'ютеру і робочій групі присвоюють унікальне ім'я, наприклад BSGT, ECOLOG, STUDENT.
На кожному з комп'ютерів може бути відкритий доступ до папок та принтерів для інших комп'ютерів мережі, тобто вони можуть бути оголошені спільними ресурсами. Таким чином, кожний комп'ютер по суті стає сервером своїх ресурсів. Програма «Инспектор сети» відкриває спільний доступ до ресурсів і відключає інших користувачів від комп'ютера або від окремих файлів. Вона дає змогу з'ясувати, хто саме використовує ресурси вашого комп'ютера.
Доступ до комп'ютерів і принтерів мережі забезпечується через папку «Сетевое окружение» на робочому столі. У списках, що відкриваються через цю папку, відображаються як ресурси серверів, що підтримуються ОС NetWare та Microsoft Windows NT, так і ресурси Комп'ютерів однорангової мережі Windows 98. Для доступу до ресурсів конкретного комп'ютера мережі досить клацнути лівою клавішею миші на його значку.
Через папку «Сетевое окружение» користувач може працювати з усіма доступними йому мережними ресурсами так само, як через папку «Мой компьютер» він може працювати з локальними ресурсами. Крім того, мережні ресурси доступні користувачу у програмі «Проводник» Windows і вікнах відкривання та збереження документів у додатках, розроблених для Windows 98.
Програмне забезпечення таких ОС, як MS-DOS і Windows, орієнтовано на роботу з літерними іменами логічних дискових пристроїв. При цьому на робочій станції може бути використано 26 дискових пристроїв (від А: до Z:). Користувач має можливість прив'язувати імена конкретних мережних томів до літер дискових пристроїв на локальному комп'ютері. Ця процедура називається відображенням (mapping). Наприклад, том BSGT/SYS: відображається літерою F:, том M31/DATABASE: — літерою G:. Завдяки цьому користувач при звичному зверненні до пристрою із зазначенням літери здійснює доступ до вмісту відповідного тому файлового сервера/
Для запуску програми DOS з мережного диска таке відображення обов'язкове, а для запуску Windows-додатка - часто ні. Каталоги (папки) мережних дисків також можуть відображатися літерами дискових пристроїв локального комп'ютера.
Якщо на диску комп'ютера створено логічні диски С:, D:, Е: і немає команди LASTDRIVE в CONFIG.SYS то пристрій позначається літерою F:. Якщо команда LASTDRIVE є, то пристрій позначається першою за алфавітом літерою після вказаної в LASTDRIVE. Таким чином стає доступним новий мережний каталог. Після реєстрації користувача список дискових пристроїв робочої станції може доповнюватися новими пристроями, на які відображаються томи або каталоги мережного диска. Це може відбутися, наприклад, за допомогою команд із процедури реєстрації LOGIN SCRIPT, яка автоматично виконується під час реєстрації користувача в мережі.
Під час роботи в мережі можна змінювати список дискових пристроїв робочої станції.
Користувачеві може бути потрібно відобразити томи або каталоги мережного диска на деякі логічні пристрої вручну. Ця операція може бути виконана за командою Файл - Подключить сетевой диск. Після виконання операції підключення цей диск буде у списку пристроїв що відкривається через папку «Мой компьютер».
Каталоги та файли диска файлового сервера є об'єктами, доступ до яких може бути обмежений. Щоб користувач міг працювати в каталозі, він повинен мати право доступу до нього. Каталог, до якого користувач не має прав доступу, часто навіть не відображається в списках каталогів на мережних дисках. Мережні ОС дають змогу контролювати доступ не тільки до каталогів, а й до окремих і файлів, для яких також можуть призначатися права, однак Windows 98 цього не дозволяє.
Мережний том (диск) і мережний каталог (мережна папка) для даної ОС з точки зору користувача - приблизно одне й те саме.
У кожній папці допустимі дії користувача визначаються дійсними правами. Користувачеві можуть бути надані:
- право читання — право переглядати зміст об'єктів і копіювати їх;
- право повного доступу — право змінювати імена та вміст об'єктів, вилучати, переміщувати і перейменовувати їх.
У Windows 98 права доступу до диска або до папки зручно призначати за командою з контекстного меню Доступ. Для підключення до мережного ресурсу із заданим паролем користувач повинен увести пароль у відповідному вікні. Найзручніший спосіб підключення і відключення мережних дисків — скористатися кнопками панелі інструментів вікна папки.