Однорангова комп'ютерна мережа

 ЇЇ переваги та недоліки

У такій мережі немає єдиного центру керування взаємодією робочих станцій та єдиного пристрою для збе­реження даних. Мережну ОС розподілено між усіма робо­чими станціями. Кожна станція мережі може виконувати функції як клієнта, так і сервера. Вона може обслуговува­ти запити від інших робочих станцій і спрямовувати свої запити на обслуговування в мережу. Користувачеві мережі можуть, бути доступні всі пристрої, підключені до інших станцій (диски, принтери).

Достоїнства однорангової комп'ютерної мережі — низька вартість і висока надійність.

Недоліками її є:

• залежність ефективності роботи від кількості станцій;
• складність керування мережею;
• складність забезпечення захисту інформації;
• труднощі обновлення і зміни програмного забезпе­чення станцій.

Найпопулярнішими є однорангові комп'ютерні мережі на основі мережних ОС LANtastic, NetWare Lite, Windows 98.

Комп'ютерна мережа з виділеним сервером.

ЇЇ переваги та недоліки

У такій мережі один із комп'ютерів виконує функції збереження даних, призначених для використання всіма робочими станціями, керування взаємодією між робочи­ми станціями і деякі сервісні функції. Виділений сервер називають сервером мережі. Взаємо­дія робочих станцій здійснюється через сервер.

Достоїнства комп'ютерної мережі з виділеним сервером:

• надійна система захисту інформації;

• висока швидкодія;

• відсутність обмежень на кількість робочих станцій;

• простота керування та адміністрування порівняно з одноранговими мережами.

Недоліками такої мережі є:

• висока вартість через виділення одного комп'ютера під сервер;

• залежність швидкодії та надійності від сервера;

• менша гнучкість порівняно з одноранговою мере­жею.

Найвідомішими ОС для мереж з виділеним сервером є LAN Server, Windows NT Server, NetWare, Unix, Linux.

Переваги роботи в локальній комп'ютерній

 мережі

Основною перевагою роботи в такій мережі є вико­ристання в розрахованому на багато користувачів режимі її спільних ресурсів: дисків, принтерів, модемів, програм і даних, що зберігаються на загальнодоступних дисках, а також можливість передавати інформацію з одного комп'ютера на інший. Основні переваги роботи в локальній комп'ютерній мережі з файловим сервером такі:

1. Можливість збереження даних персонального і спільного користування на дисках файлового сервера. Завдяки цьому забезпечуються: одночасна робота кількох користувачів з даними спільного користування (перегляд і читання текстів, електронних таблиць і баз даних); багатоаспектний захист даних на рівні каталогів і файлів засобами NetWare; ство­рення й обновлення спільних даних мережними прикладними програмними засобами, такими як Excel, Access. При цьому обмеження на доступ, що встановлюються у прикладній програмі, діють у рамках обмежень, установлених мережною ОС.

2. Можливість постійного збереження програмних засобів, необхідних багатьом користувачам, в єдиному ек­земплярі на дисках файлового сервера. Зазначимо, що таке збереження програмних засобів не порушує звичних для користувача способів роботи. До програмних засобів, потрібних багатьом користувачам, належать передусім прикладні програми загального призначення, такі як тек­стові та графічні редактори, електронні таблиці, СУБД і т. д. Завдяки вка­заній можливості досягаються: раціональне використання зовнішньої пам'яті через звільнення локальних дисків ро­бочих станцій від збереження програмних засобів; забез­печення надійного збереження програмних продуктів за­собами захисту мережної ОС; спрощення підтримки про­грамних продуктів у робочому стані та їх обновлен­ня, оскільки вони зберігаються в одному екземплярі на файловому сервері.

3. Обмін інформацією між усіма користувачами ком­п'ютерами мережі. При цьому забезпечуються діалог між ними, а також можливість організації роботи електронної пошти.

4. Одночасне використання всіма користувачами мережних принтерів (одного або кількох). При цьому забез­печуються: доступність мережного принтера будь-якому користувачу; можливість використання потужного та якісного принтера при його захищеності від некваліфікованого поводження; друкування як із програмних засобів, що підтримують мережний друк, так і з тих, які не підтри­мують його.

5. Можливість, використання мережного середовища для методичного вдосконалення навчального процесу завдяки застосуванню спеціальних програм обміну інфор­мацією між комп'ютерами студентів і комп'ютером ви­кладача. Тим самим можна здійснити: демонстрацію на комп'ютерах студентів роботи, що виконується на комп'ютері викладача; контроль за виконанням робіт сту­дентами відображенням екранів їхніх комп'ютерів на моніторі комп'ютера викладача.

6. Забезпечення доступу користувача з будь-якого комп'ютера локальної мережі до ресурсів глобальних ком­п'ютерних мереж при наявності єдиного комунікаційного вузла глобальної мережі.

Мережні операційні системи

Нині поширеними є такі 32-розрядні мережні ОС:

NetWare 4.1 фірми Novell, Windows NT Server 4.0/5.0 фірми Microsoft, Vines 6.0 фірми Banyan, OS/2 Warp Advanced Server фірми IBM, а також ОС сім'ї UNIX. Win­dows 98 не є спеціалізованою мережною ОС, хоча має підтримку всіх основних мережних функцій для однорангової комп'ютерної мережі.

Оцінити мережну ОС можна за її відповідністю основ­ним вимогам до мережного середовища, тобто можливості:

• спільного використання файлів і принтерів при високій продуктивності системи;
• ефективного виконання прикладних програм, орієнтованих на архітектуру «клієнт - сервер», у то­му числі прикладних програм виробників;
• працювати на різних платформах і з різним мережевим обладнанням;
• забезпечити інтеграцію з Internet — підтримку про­токолу TCP/IP, протоколу динамічної настройки (Dynamic Host Configuration Protocol — DHCP), про­грамного забезпечення Web-сервера;
• дистанційного доступу до мережі;
• організації внутрішньої електронної пошти, групо­вих дискусій;
• доступу до ресурсів у територіально розкиданих, багатосерверних мережах за допомогою служб ката­логів та імен.

Жодна з названих мережних ОС не може задовольни­ти всі вимоги користувача повністю. Для цього доцільно об'єднувати мережні ОС різних виробників. Тому у більшості мереж використовують кілька мережних ОС. Для досягнення універсальності та продуктивності часто спільно застосовують ОС NetWare і Windows NT Server. При цьому ОС NetWare використовують для роботи з файлами й обслуговування друку, оскільки вона забезпе­чує ширші можливості та універсальність цих служб, а ОС Windows NT — для обміну повідомленнями і роботи сер­верів додатків (таких, як СУБД) на різних платформах.

Усі названі ОС мають добротні клієнтські засоби для роботи з файлами і друком. Багато виробників випуска­ють програмне забезпечення клієнта, здатне працювати з різнотипними серверами. Так, ОС Windows 98 включає універсального клієнта, здатного працювати з серверами не тільки перерахованих мережних ОС, причому користу­вач може і не знати, до послуг якого сервера він звер­тається.

Використання вбудованих мережних засобів

Windows

Для одержання користувачем доступу до ресурсів ме­режі та керування ними на робочій станції необхідно ма­ти клієнтське програмне забезпечення, до якого належать утиліти самої мережної ОС. Його можуть постачати сто­ронні фірми. Іноді вони є складовою частиною іншої про­грамної системи. Для виконання робіт адміністратора, оператора і користувача до складу мережних ОС входить велика кількість обслуговуючих програм-утилітів, які ви­конуються на робочій станції. Windows має вбудовані за­соби, достатні для задоволення більшості призначених для користувача потреб.

У Windows  для мереж NetWare та Microsoft Win­dows NT, в яких використовуються протоколи NetBEUI, IPX/SPX або TCP/IP і драйвери NDIS або ODI, є вбудована підтримка мережного клієнта, протоколу та драйвера. Вбудована підтримка роботи в мережі проста в установленні, а також   настроюванні, забезпечує надійність і швидкість роботи мережі. Вже під час установ­лення Windows автоматично визначає тип мережної плати, що є в комп'ютері, тип мережі і відповідно конфігурує параметри мережного середовища комп'ютера.

Відразу після завантаження Windows мережний клієнт пропонує вікно, через яке користувач реєструється в ме­режі, вказавши свої мережеве ім'я та пароль. Як правило, пароль збігається з паролем Windows.

Крім клієнтів для мереж NetWare та Microsoft Windows NT, які забезпечують підключення до відповідних сер­верів і доступ до їхніх ресурсів, у Windows може бути вста­новлена власна мережна служба, що реалізує принцип ро­боти однорангової локальної комп'ютерної мережі (Microsoft Network). При цьому користувач може керува­ти доступом до файлів і принтерів кожного комп'ютера мережі, забезпечуючи як спільне, так і індивідуальне ви­користання ресурсів будь-якого з комп'ютерів мережі Windows. Керування настроюванням мережі здійснюється в діалоговому вікні «Свойства сети», яке з'являється на екрані після клацання лівою клавішею миші на піктограмі «Сеть» панелі керування.

Комп'ютери, між якими найчастіше здійснюється обмін даними, об'єднують в робочі групи. Кожному комп'ютеру і робочій групі присвоюють унікальне ім'я, наприклад BSGT, ECOLOG, STUDENT.

На кожному з комп'ютерів може бути відкритий до­ступ до папок та принтерів для інших комп'ютерів ме­режі, тобто вони можуть бути оголошені спільними ресур­сами. Таким чином, кожний комп'ютер по суті стає сер­вером своїх ресурсів. Програма «Инспектор сети» відкри­ває спільний доступ до ресурсів і відключає інших корис­тувачів від комп'ютера або від окремих файлів. Вона дає змогу з'ясувати, хто саме використовує ресурси вашого комп'ютера.

Доступ до комп'ютерів і принтерів мережі забезпе­чується через папку «Сетевое окружение» на робочому столі. У списках, що відкриваються через цю папку, відо­бражаються як ресурси серверів, що підтримуються ОС NetWare та Microsoft Windows NT, так і ресурси Комп'ютерів однорангової мережі Windows 98. Для доступу до ресурсів конкретного комп'ютера мережі досить клацнути лівою клавішею миші на його значку.

Через папку «Сетевое окружение» користувач може працювати з усіма доступними йому мережними ресурса­ми так само, як через папку «Мой компьютер» він може працювати з локальними ресурсами. Крім того, мережні ресурси доступні користувачу у програмі «Проводник» Windows і вікнах відкривання та збереження документів у додатках, розроблених для Windows 98.

Програмне забезпечення таких ОС, як MS-DOS і Win­dows, орієнтовано на роботу з літерними іменами логічних дискових пристроїв. При цьому на робочій станції може бути використано 26 дискових пристроїв (від А: до Z:). Користувач має можливість прив'язувати імена конкретних мережних томів до літер дискових пристроїв на локальному комп'ютері. Ця процедура називається відображенням (mapping). Наприклад, том BSGT/SYS: відображається літерою F:, том M31/DATABASE: — літерою G:. Завдяки цьому користувач при звичному зверненні до пристрою із зазначенням літери здійснює доступ до вмісту відповідного тому файлового сервера/

Для запуску програми DOS з мережного диска таке відображення обов'язкове, а для запуску Windows-додатка - часто ні. Каталоги (папки) мережних дисків та­кож можуть відображатися літерами дискових пристроїв локального комп'ютера.

Якщо на диску комп'ютера створено логічні диски С:, D:, Е: і немає команди LASTDRIVE в CONFIG.SYS то пристрій позначається літерою F:. Якщо команда LASTDRIVE є, то пристрій позначається першою за алфавітом літерою після вказаної в LASTDRIVE. Таким чином стає доступним новий мережний каталог. Після реєстрації ко­ристувача список дискових пристроїв робочої станції мо­же доповнюватися новими пристроями, на які відобража­ються томи або каталоги мережного диска. Це може відбутися, наприклад, за допомогою команд із процедури реєстрації LOGIN SCRIPT, яка автоматично виконується під час реєстрації користувача в мережі.

Під час роботи в мережі можна змінювати список дискових пристроїв робочої станції.

Користувачеві може бути потрібно відобразити томи або каталоги мережного диска на деякі логічні пристрої вручну. Ця операція може бути виконана за командою Файл - Подключить сетевой диск. Після виконання операції підключення цей диск буде у списку пристроїв що відкривається через папку «Мой компьютер».

Каталоги та файли диска файлового сервера є об'єкта­ми, доступ до яких може бути обмежений. Щоб користувач міг працювати в каталозі, він повинен мати право до­ступу до нього. Каталог, до якого користувач не має прав доступу, часто навіть не відображається в списках каталогів на мережних дисках. Мережні ОС дають змогу кон­тролювати доступ не тільки до каталогів, а й до окремих і файлів, для яких також можуть призначатися права, однак Windows 98 цього не дозволяє.

Мережний том (диск) і мережний каталог (мережна папка) для даної ОС з точки зору користувача - приблизно одне й те саме.

У кожній папці допустимі дії користувача визначають­ся дійсними правами. Користувачеві можуть бути надані:

• право читання — право переглядати зміст об'єктів і копіювати їх;
• право повного доступу — право змінювати імена та вміст об'єктів, вилучати, переміщувати і перейменовувати їх.

У Windows 98 права доступу до диска або до папки зручно призначати за командою з контекстного меню До­ступ. Для підключення до мережного ресурсу із заданим па­ролем користувач повинен увести пароль у відповідному вікні. Найзручніший спосіб підключення і відключення ме­режних дисків — скористатися кнопками панелі інстру­ментів вікна папки.